Валютні наперстки

   Маніпулятивні технології в політичний сфері справа буденна. Щодня тисячі прислужників українського політикуму вправляються в поданні інформації для простого люду саме так, як це комусь потрібно. І те, що в Україні небагато незалежних ЗМІ не бентежить майже нікого, адже за їх наявності усі процеси в країні не виглядали б так трагічно, як нам щодня намагаються про це розповісти.

   Маніпуляції, звичайно, бувають різними. Однак теперішній рівень залякування населення шляхом акумулювання страху досяг критичної позначки, яку, як засвідчило питання врегулювання валютних кредитів, належним чином щогодини леліють та підтримують, роблячи все для того, щоб рівень суспільного жаху раптом бодай хоч трохи не став нижчим.

 Українців буквально годують страхом, лякаючи звідусіль: війна, обвал національної валюти, дефолт, і все, все, все...

 Щодня люди отримують таку дозу страху, що думати про щось хороше вже просто не можуть, а провладним тролям це й потрібно, адже набагато легше мініпулювати наляканим суспільством, бо тоді у нього не виникатимуть питання, чому досі триває війна в такій формі, чому НБУ дозволили обвалити втричі гривню, свідомо штовхаючи таким чином додаткові тисячі українців за межу бідності, яка в Україні і так сягає понад 80 %, чому не працює економіка країни і ще багато подібних «чому?», та найголовніше – налякані українці більше не питають, а хто у всьому цьом у винен, бо їм просто не до цього...

Починаючи з 2008 року у питанні валютних кредитів йдуть за принципом робити все, для того, щоб спроба маніпуляції не викрилася і про викриття часом не стало відомо, адже тоді «акцію» доведеться швидко згортати, а ті, хто за всім цим стоїть виявляться найбільшими аферистами України. Та найбільшою таємницею залишається головна мета — щоб навіть викриття самого факту спроби маніпуляції не призвело до вияснення справжніх намірів. Тому втаємничення, приховування інформації — обов'язкова ознака маніпулятивних наперстків, а у питанні валю тних кредитів – це очевидно, адже з 2008 року, з часу коли бере свій початок фінансове протистояння позичальників та банків, держава досі займає «страусину» позицію і, логічно припустити, що без інтересів окремих урядовців-власників банків тут не обійшлося. Жодна із спроб врегулювати валютне питання не знайшла позитивного вирішення.

Почнімо з того, як відреагували ЗМІ на скандальне голосування по валютних кредитах. Першим, хто відгукнувся за неочікуваний результат позитивного голосування був НБУ. Від нього пішла страшилка, що «прийняття закону №1558-1 про примусову конвертацію валютних кредитів завдасть руйнівний збиток для фінансової та банківської системи України». Майже всі відомі в Україні ЗМІ, які на 99% належать українським олігархам, які і формують так званий «банківський сектор» в Україні цю новину підхопили і розмістили у себе. Рівень збитків оцінили в 100 млрд. грн. В той же час ніхто не захотів написати про те, що, приміром, за даними джерел Forbes, борги фізичних осіб за споживчими кредитами в іноземній валюті на 1 січня 2015 склали 59,9 млрд гривень, з яких 21,62 млрд грн (або 36,1% від загальної кількості) знаходились у банках, вже давно визнаних неплатоспроможними.

Таким чином, законопроект №1558-1 впливу на ці 21,62 млрд не матиме жодного. Відповідно витрати від реструктуризації понесуть 37,38 млрд грн, що за курсом на 01.01.2015 року становить лише 2,29 млрд доларів США.

Якщо ці кошти повертатимуть за курсом 5,05 грн / 1 долар, то різниця складе 37,38 - 11,56 = 25,82 млрд грн або приблизно 1,20 млрд доларів за курсом НБУ. А це фактично втрачений прибуток банків, тому що майже 100% всіх споживчих кредитів, що підлягають реструктуризації, це іпотечні кредити, набрані в 2003-2007 роках під 15-18% річних у валюті, і станом на 2014 рік за рахунок таких високих відсотків усі отримані кошти від банків уже давно погашені та оплачені, або оплачені вже не будуть ніколи. Зараз банки отримують виключно прибуток за цими кредитами.

Тобто коли Наталія Яресько в унісон із Айварасом Абромавичусом та ще низкою депутатів ВР заявляють, що потенційні втрати банківського сектору складуть 95 млрд грн, вони відверто брешуть та маніпулюють, підтверджуючи лише той факт, що компенсація за потрібне вкидування інформації в ЗМІ вже тепленько гріється на їхніх особистих рахунках. Крім того, коли вони говорять, що потрібна велика сума рефінансу – вони теж обманюють, бо, не секрет, що за кожен прострочений кредит банк резервує 100 % суми кредиту, тобто ці гроші знаходяться на кореспон ентських рахунках НБУ, якими банки не можуть користуватися. Тобто суму 59,9 млрд грн буде звільнено і банки зможуть ними користуватися для поточної діяльності в тому числі і для виплати депозитів.

Окремо хочеться сказати і про той цирк, який розгорнувся довкола відкликання голосів депутатами Верховної Ради. Виникає питання ким є депутат, який сьогодні голосує за законопроект, а ввечері того ж дня під міфічним тиском громадскості відмовляється від свого голосу. Він може бути або неграмотними ідіотом, або політичним хабарником, який отримав 50-200 тис. дол., або клоуном, який танцює під чужу дудку. Народу України не потрібен жоден із вищеперерахованих варіантів народних обранців. Тобто у разі повторного негативного голосування закону п о валютні кредити ВР підпише собі вирок.

Ближче до кінця дня голосування закону пішли «погрози» і від дрібнішого розливу всіляких експертів, фахівців та депутатів обласного рівня. Нам відразу обіцяли курс 40-50 грн, відсутність підтримки МВФ, загальнонаціональний дефолт. Однак, дилери на цей закон ні в день голосування, ні по сьогодні не відреагували.

Друге, на що насіли маніпулятори – це гра на т.з. «українську жабу». Хоча нас звідусіль закликають бути єдиними, політтехнологи грають на розкол між тими, хто попри всі обставини кредит у валюті закрив, яким чином – нікого не цікавить. І тими, хто не хоче, щоб в нього забрали останню сорочку.
Жодне ЗМІ вам не напише, що ті особи, які не мають на сьогодні валютних кредитів у переважній більшості - вже безхатченки, які втратили все, що мали. Не заробили, не покращили умови свого життя, роботи, бізнесу, а саме втратили. Відповідно такі втрати - це втрати, які залишають важкий негатив, позбутися якого не вдасться ніколи. Спитайте своїх батьків, що вони відчувають, коли згадують про втрачені кошти на крижках Ощадбанку. Відповідь очевидна – як і тоді, так і тепер людям поламали життя. Цим і користуються політтехнологи більшості полі ичних впливових партій.
Окремо тут слід наголосити про т.з. проект СЕТАМ, де реалізується велика кількість невикупленого з іпотеки житла. Приміром, у лютому цього року, коли офіційний курс впав до 30 грн за долар іпечний кредит, із заставою квартири в 42 м. кв. було продано за 400 000 грн. (це 13 300, 00 тис дол)., залишаючи борг в 35 тис. доларів мертвим тягарем для позичальників, однак про такі речі ЗМІ також вперто мовчали. Таким чином, аналізуючи ринок та продаж заставного майна, бачимо, що людина погашає лише 25-30% свого кредиту. Також не пишуть і про практику збування банк ми проблемних кредитів так званим «колекторським» фірмам, яким продавали наші борги оптом у розмірі 5-50% від вартості кредиту. Чому б, приміром, позичальнику не запропонувати викупити його ж кредит із такою знижкою – питання риторичне.

Сьогодні ж людей розбили на три табори: ті, хто позбувся кредитів у валюті, ті, хто їх ще має, і ті, хто понесли валюту до банків, яких регулярно лякають її неповерненням через першу та другу групи. Таким чином, не задіяним не залишився ніхто, а люди ненавидять одне одного. Отож все працює, як треба. І ніхто не намагається пояснити, що зв'язок між депозитами та кредитами у валюті – мізерний. Крім того, банки масово не повертають і сьогодні людям «кровно зароблені» гроші, отримуючи мільярдні кошти на рефінансування. До слова, загальна сума коштів, отрачених на «рятування банківської системи» уже складає близько 300 мільярдів грн. і щогодини продовжує зростати. Однак ніхто не пише про те, чому банки, видаючи валютні кредити не порахували, не передбачили, не спрогнозували, що гривня може обвалитися, а позичальники це зробити мали. Чому банк, який виступає податковим агентом, не додумався, що видаючи кредит в державі, яка має не стабільну економіку та гривню та ще й у валюті, апріорі провокує збиток такій державі, яка змушена його ж потім підтримувати шляхом рефінансування. Чому ні то не питає, що валютні кредити суперечать законодавству України, а банки стають шулерами, через які масово відмивається рефінанс і скеровується в офшори. Чому НБУ дозволяє собі пов'язувати знецінення гривні через військові дії на Сході країни, однак форст-мажорними такі дії не стають, хоча в кожному договорі кредитування будь-яке військове протистояння вважається форст-мажором.

Тому, якщо сьогодні суспільство знову повірить в страшилки банківського лоббі, для якого Верховна Рада, стала місцем, де можна вирішити все, якщо ми і далі воюватимемо один із одним, якщо ми дозволятимемо називати 75 тис позичальників «десятою частиною» - не поміняється нічого: ми не лише втратимо країну, яка належить купці банківських олігархів, ми втратимо себе і назад дороги вже не буде.

СЕКЕЛА Руслан, голова всеукраїнського комітету "НАСТУП"