Внаслідок конфлікту колишнього подружжя Полонських броварський підприємець Ігор Токар, котрий став на захист екс - дружини Ольги Полонської, отримав тяжкі вогнепальні поранення і наразі перебуває в реанімації, балансуючи між життям та смертю. Крім того, через інформаційну «чорнуху» з боку екс - чоловіка Дмитра Полонського, Токару зіпсували репутацію, прирівнявши до «спортсменів із 90-их».
Нещодавня стрілянина, котра трапилась у Броварах, викликала величезний резонанс не лише у передмісті Києва, але й у всій столиці. Колишнє подружжя Полонських, котре сьогодні воює за невеличкий готель «Веста», стало причиною госпіталізації віце-президента спортивно - стрілкового комплексу "Сапсан-спорт" Ігоря Токара із вогнепальним пораненням.
Київські ЗМІ надали величезного розголосу справі, однак інформація, котра мусолиться в них, швидше, захищає рейдерів Полонського і самого нападника, ніж постраждалих Ольгу Полонську та Ігоря Токара. Особливої пікантності справі додає й той факт, що Дмитро Полонський для вирішення особистих питань з екс - дружиною використав т.з інформаційну пропаганду та бійців «Правого сектора», бо, як стверджує сам Полонський, у міліції йому відмовили у наданні таких «послуг».
Як пише "Маєш право знати – Бровари", станом на сьогодні, прокурор Роман Олефіренко повідомив, що справа знаходиться на контролі в Генеральній прокуратурі, і мало не половина місцевих слідчих займаються розслідуванням ситуації.
Однак, щоб зрозуміти витоки конфлікту Полонських, потрібно перш за все, розібратися у його причинах.
Те, що у подружжя Полонських назріває тріщина в стосунках, Ольга Полонська зрозуміла давно. За твердженням самої Ольги, її чоловік виявився звичайним аферистом та комбінатором, котрий, не маючи за спиною ні копійки, протягом років виношував план присвоєння її власності, неодноразово погрожуючи розправою беззахисній жінці, та ще задіяв для втілення своїх намірів рейдерів з т.з. «Правого сектора».
Як згадує сама Ольга, поки був живий її батько, Полонський поводився досить спокійно, однак після його смерті він почав тероризувати Ольгу та вимагати половину її майна, незважаючи навіть на те, що майно Ользі подарували її батьки.
До більш конкретних заяв на половину майна Ольги, Полонський вдався ще у далекому 2011 році, коли вперше рішуче повідомив, що має намір розлучитися. У 2012 році Полонський відверто заявив, що приміщення готелю «Веста» Ольга має залишити йому, бо інакше вона «залишиться на вулиці, буде трупом, якщо не погодиться на його умови».
«Є численні свідки його нескінчених погроз. Він казав, що застосує всі методи та можливості, але мене не буде в готелі. Мені було боляче усвідомлювати те, що, не маючи грошей, я можу втратити все, при тому, що він роками готувався до здійснення свого плану», - згадує Ольга Полонська.
В жовтні 2012 року, Полонські розлучилися офіційно. Однак навіть після розлучення Дмитро Полонський, попри опір Ольги, продовжував забирати весь дохід, який приносить «Веста». У січні 2013 року Полонський провернув аферу: він надав адміністратору реквізити ФОП Полонський Дмитро Вікторович, заявивши, що з цього моменту всі безготівкові розрахунки будуть здійснюватись тільки через його рахунок.
Того ж дня Полонський відімкнув Ользі з дітьми всі комунікації, замкнув двері до готелю, а на лічильник світла поставив навісний замок.
Адвокату Ольги Полонської, котрий прибув на місце події, Полонський пояснив свої дії «профілактичними роботами», а вже за кілька годин Полонський поміняв замок на вхідних дверях готелю і наказав адміністратору більше не впускати Ольгу.
На таке «ноу-хау» Полонського Ольга відповіла зверненням до міліції із заявою про неправомірні дії екс - чоловіка та заявила, що не пускатиме його в готель, допоки він не доведе в суді своє право знаходитись в ньому. Ольга Полонська боялася, що чоловік може причинити загрозу її життю та здоров'ю, адже погрози та залякування в її бік лунали щодня із новою силою. Полонський погрожував, що Оля «дуже швидко пожалкує за свій вчинок».
Саме після цього випадку Полонський, вочевидь, зрозумів, що він не зможе в законний спосіб претендувати на готель, і почав застосовувати «чорні» методи: зі свого боку він теж написав заяву до міліції, однак у ній йшлося вже про його побиття. До того ж він «пообіцяв» Ользі, що забере готель у будь-який спосіб і вона не зможе йому перешкодити.
Наступним кроком з боку Полонського стала подача судового позову супроти Ольги.
Від початку розмов щодо поділу майна та розлучення, Полонський постійно заявляв, що зробить все так, як буде вигідно йому самому, і що Ольга не зможе довести відсутність його частки у будинку № 2. На перших судових слуханнях щодо розподілу майна Ольга буквально благала Полонського та його адвоката розподілити майно з урахуванням того, що батьки подарували їй частину будинку №2. Ольга пропонувала розподілити в рівних долях тільки частину будинку, де знаходиться готель. Полонський заперечував, він стверджував, що ін будував частину №2. Протягом 2006 – 2012 років він збирав усі чеки, видаткові накладні, які надав до суду в якості підтвердження своїх внесків в будівництво. Такі чеки в Полонського дійсно є, однак, як стверджує Ольга, ці чеки були на незначні суми, і стосувались вони здебільшого закупівлі всіляких дрібниць – бензину на заправку його авто, фарби, шпалерів, цегли на будівництво паркану тощо.
Оскільки наявність таких підтверджуючих чеків не могла суттєво вплинути на рішення суду, Полонський вдався до шахрайства та представив у суді фальшиві видаткові накладні на ім'я ФОП Кругляк, з яких випливало, що начебто Полонський протягом 2006 – 2012 років закупав в цього підприємця будівельні матеріали. Сума згідно із накладними, була значною, однак їх аналіз засвідчив, що майже кожна з них містила помилки та була складена із значними порушеннями. Однак суд розцінив ці документи істотними, навіть попри наявність дог вору дарування, і виніс 16 квітня 2014 року рішення, згідно якого між Ольгою Полонською та Дмитром Полонським розподілили частину будинку під №2 та №3 в рівних долях.
Згідно цього розподілу Полонський залишав за собою право власності на готель - бізнес, який працює, має постійних клієнтів, комфортні мебльовані кімнати з кондиціонерами та таке інше.
Клопотання Ольги Полонської з призначенням додаткової експертизи з урахуванням договору дарування судом до уваги прийняті не були.
Апеляційний суд Київської області залишив без змін рішення Броварського міськрайонного суду.
Одночасно з рішенням Апеляційного суду Київської області Полонський «вирішує питання» щодо його вселення із зазначенням кімнат згідно рішення розподілу майна. Поки Ольга подала касаційну скаргу на рішення щодо розподілу майна, яка знаходиться на розгляді у Вищому спеціалізованому суді України, Полонський не чекає і хоче вже зараз вселитися в ті кімнати, які вказані в рішенні суду, а це – більше 40 приміщень.
Враховуючи, що зараз зима, є загроза, що Ольга може залишитися без води, світла та опалення, адже поки вона доказуватиме неправомірність його дій, може пройти тривалий період. Саме тому, для об'єктивного вирішення цього питання необхідно дочекатися рішення Вищого спеціалізованого суду України.
Зрозуміло, що після всіх загрозливих «обіцянок» та доволі рішучих дій екс - чоловіка, Ольга вирішила звернутись по допомогу до друга її покійного батька, Токаря Ігоря Івановича, директора охоронної фірми. На що останній порадив заключити договір із охоронною агенцією «Галід», що Ольга і зробила.
В подальшому Ольга неодноразово зверталась за консультаціями до Токаря І.І. стосовно питань власної безпеки і охонони готелю.
Того дня, коли сталася кривава перестрілка, Ольга перебувала у готелі «Веста». Близько 12 години вона почула шум та постріли: вибігши з готелю, побачила більше десятка невідомих озброєних чоловіків в масках, які разом з її колишнім чоловіком Дмитром Полонським проникли на подвір'я будинку та почали трощити вікна та двері. Жінка натиснула тривожну кнопку виклику охоронної агенції «Галід». Охоронці, що прибули на місце, намагались підійти до будинку, де перебували невідомі чоловіки, але були відтіснені людьми в масках. Зреш ою, «Галід» припинив спроби вплинути на ситуацію, позаяк мав контракт на охорону лише готелю.
За деякий час на місце прибув і Ігор Токар. Оцінивши ситуацію, Токар пішов на подвір'я будинку, де в той час перебували люди в масках та намагався переконати їх залишити територію. Виникла словесна перепалка, під час якої рейдери застосували проти нього фізичну силу. Токар вирвався з рук нападників і пішов у бік свого автомобіля. В цей момент в нього було здійснено два постріли з вогнепальної зброї, як потім з'ясувалося – з пістолета системи Макарова. Стріляв один з невідомих чоловіків у масках. Свідки подій відразу вик ликали міліцію та швидку. Коли на місце прибула міліція, частина з невідомих озброєних чоловіків покинули місце пригоди, окрім п'ятьох. Саме вони були затримані і доставлені в КПЗ.
В цей час Ігоря Токаря доставили в лікарню де з'ясувалось, що чоловіку дійсно було завдано два вогнепальних поранення. Одна з куль пройшла неподалік серця навиліт, потрапивши потім в руку, роздробивши кістку. Зі слів прокурора Людмили Таран, станом на 26 грудня постраждалого прооперовано, його стан оцінюється, як стабільно тяжкий.
Як виявилось нападниками гула група озброєних чоловіків, котрими керує жінка на ім'я Олена Коваленко, яка раніше дійсно перебувала в лавах «Правого сектора», а тепер активно виконує силові акції замовного характеру, не гребуючи при цьому посилатись на свою колишню організацію.
Сама Ольга Полонська припускає, що головний режисер нападів зі сторони Полонського Д.В. – Заярний С.Г, який неодноразово пропонував Полонському провернути оборудку із створенням на основі кімнат, які здавались в оренду, будинку престарілих, із подальшим присвоєнням житла стареньких, адже вже після розлучення Ольга дізналась, що саме Заярний С.Г. разом з Полонським облаштовують хостел у місті Києві в рівних долях. Ольга вважає, що всі гроші від «Вести» Полонський вкладає саме у цей готель, тому її спроби захистити вл сне майно та позбавити його щоденного прибутку є основними причинами його нападів.
Полонський пояснює використання бійців «Правого сектора» тим, що правоохоронні органи відмовили йому, тож він не мав іншого вибору, як шукати захисту своїх майнових прав в інших структурах, зокрема у «Правого сектору». Полонський запевняє, що бійці, які допомогли йому потрапити на територію будинку на Київський, 22 – це члени «Правого сектору».
Сайт організації "Маєш право знати – Бровари" зазначає, голова Київської обласної організації «Правого сектору» Ігор Мазур спростував приналежність рейдерів Полонського до організації, відразу уточнивши: вказані люди – точно не члени «Правого сектору» Київської області.
Тож, питання, хто понесе відповідальність за вогнепальні поранення Ігоря Токаря, погрози Ользі Полонській, та чому прояви рейдерства зі сторони Дмитра Полонського зводяться нанівець броварською міліцією − залишаються відкритими.
До слова, на момент написання статті жодної офіційної або неофіційної інформації від броварської міліції так і не надійшло. Зате з'явилась інформація на офіційному сайті МВС, в якій йдеться, що під час інциденту було поранено 51 річного охоронця готелю «Веста».
Сьогодні Ользі Полонській боляче розуміти, що, в той час, коли вона сама працювала в готелі, її екс - чоловік готувався до зовсім іншого життя, з грошима без неї та її дочки. І багато запитань, зокрема, куди ділись ті гроші, які заробляла Ольга та її батьки, і хто поверне їй роки праці на чоловіка заради майбутнього блага дітей, так і залишились без відповіді...
ГО «За людей»
Нещодавня стрілянина, котра трапилась у Броварах, викликала величезний резонанс не лише у передмісті Києва, але й у всій столиці. Колишнє подружжя Полонських, котре сьогодні воює за невеличкий готель «Веста», стало причиною госпіталізації віце-президента спортивно - стрілкового комплексу "Сапсан-спорт" Ігоря Токара із вогнепальним пораненням.
Київські ЗМІ надали величезного розголосу справі, однак інформація, котра мусолиться в них, швидше, захищає рейдерів Полонського і самого нападника, ніж постраждалих Ольгу Полонську та Ігоря Токара. Особливої пікантності справі додає й той факт, що Дмитро Полонський для вирішення особистих питань з екс - дружиною використав т.з інформаційну пропаганду та бійців «Правого сектора», бо, як стверджує сам Полонський, у міліції йому відмовили у наданні таких «послуг».
Як пише "Маєш право знати – Бровари", станом на сьогодні, прокурор Роман Олефіренко повідомив, що справа знаходиться на контролі в Генеральній прокуратурі, і мало не половина місцевих слідчих займаються розслідуванням ситуації.
Однак, щоб зрозуміти витоки конфлікту Полонських, потрібно перш за все, розібратися у його причинах.
Те, що у подружжя Полонських назріває тріщина в стосунках, Ольга Полонська зрозуміла давно. За твердженням самої Ольги, її чоловік виявився звичайним аферистом та комбінатором, котрий, не маючи за спиною ні копійки, протягом років виношував план присвоєння її власності, неодноразово погрожуючи розправою беззахисній жінці, та ще задіяв для втілення своїх намірів рейдерів з т.з. «Правого сектора».
Як згадує сама Ольга, поки був живий її батько, Полонський поводився досить спокійно, однак після його смерті він почав тероризувати Ольгу та вимагати половину її майна, незважаючи навіть на те, що майно Ользі подарували її батьки.
До більш конкретних заяв на половину майна Ольги, Полонський вдався ще у далекому 2011 році, коли вперше рішуче повідомив, що має намір розлучитися. У 2012 році Полонський відверто заявив, що приміщення готелю «Веста» Ольга має залишити йому, бо інакше вона «залишиться на вулиці, буде трупом, якщо не погодиться на його умови».
«Є численні свідки його нескінчених погроз. Він казав, що застосує всі методи та можливості, але мене не буде в готелі. Мені було боляче усвідомлювати те, що, не маючи грошей, я можу втратити все, при тому, що він роками готувався до здійснення свого плану», - згадує Ольга Полонська.
В жовтні 2012 року, Полонські розлучилися офіційно. Однак навіть після розлучення Дмитро Полонський, попри опір Ольги, продовжував забирати весь дохід, який приносить «Веста». У січні 2013 року Полонський провернув аферу: він надав адміністратору реквізити ФОП Полонський Дмитро Вікторович, заявивши, що з цього моменту всі безготівкові розрахунки будуть здійснюватись тільки через його рахунок.
Того ж дня Полонський відімкнув Ользі з дітьми всі комунікації, замкнув двері до готелю, а на лічильник світла поставив навісний замок.
Адвокату Ольги Полонської, котрий прибув на місце події, Полонський пояснив свої дії «профілактичними роботами», а вже за кілька годин Полонський поміняв замок на вхідних дверях готелю і наказав адміністратору більше не впускати Ольгу.
На таке «ноу-хау» Полонського Ольга відповіла зверненням до міліції із заявою про неправомірні дії екс - чоловіка та заявила, що не пускатиме його в готель, допоки він не доведе в суді своє право знаходитись в ньому. Ольга Полонська боялася, що чоловік може причинити загрозу її життю та здоров'ю, адже погрози та залякування в її бік лунали щодня із новою силою. Полонський погрожував, що Оля «дуже швидко пожалкує за свій вчинок».
Саме після цього випадку Полонський, вочевидь, зрозумів, що він не зможе в законний спосіб претендувати на готель, і почав застосовувати «чорні» методи: зі свого боку він теж написав заяву до міліції, однак у ній йшлося вже про його побиття. До того ж він «пообіцяв» Ользі, що забере готель у будь-який спосіб і вона не зможе йому перешкодити.
Наступним кроком з боку Полонського стала подача судового позову супроти Ольги.
Від початку розмов щодо поділу майна та розлучення, Полонський постійно заявляв, що зробить все так, як буде вигідно йому самому, і що Ольга не зможе довести відсутність його частки у будинку № 2. На перших судових слуханнях щодо розподілу майна Ольга буквально благала Полонського та його адвоката розподілити майно з урахуванням того, що батьки подарували їй частину будинку №2. Ольга пропонувала розподілити в рівних долях тільки частину будинку, де знаходиться готель. Полонський заперечував, він стверджував, що ін будував частину №2. Протягом 2006 – 2012 років він збирав усі чеки, видаткові накладні, які надав до суду в якості підтвердження своїх внесків в будівництво. Такі чеки в Полонського дійсно є, однак, як стверджує Ольга, ці чеки були на незначні суми, і стосувались вони здебільшого закупівлі всіляких дрібниць – бензину на заправку його авто, фарби, шпалерів, цегли на будівництво паркану тощо.
Оскільки наявність таких підтверджуючих чеків не могла суттєво вплинути на рішення суду, Полонський вдався до шахрайства та представив у суді фальшиві видаткові накладні на ім'я ФОП Кругляк, з яких випливало, що начебто Полонський протягом 2006 – 2012 років закупав в цього підприємця будівельні матеріали. Сума згідно із накладними, була значною, однак їх аналіз засвідчив, що майже кожна з них містила помилки та була складена із значними порушеннями. Однак суд розцінив ці документи істотними, навіть попри наявність дог вору дарування, і виніс 16 квітня 2014 року рішення, згідно якого між Ольгою Полонською та Дмитром Полонським розподілили частину будинку під №2 та №3 в рівних долях.
Згідно цього розподілу Полонський залишав за собою право власності на готель - бізнес, який працює, має постійних клієнтів, комфортні мебльовані кімнати з кондиціонерами та таке інше.
Клопотання Ольги Полонської з призначенням додаткової експертизи з урахуванням договору дарування судом до уваги прийняті не були.
Апеляційний суд Київської області залишив без змін рішення Броварського міськрайонного суду.
Одночасно з рішенням Апеляційного суду Київської області Полонський «вирішує питання» щодо його вселення із зазначенням кімнат згідно рішення розподілу майна. Поки Ольга подала касаційну скаргу на рішення щодо розподілу майна, яка знаходиться на розгляді у Вищому спеціалізованому суді України, Полонський не чекає і хоче вже зараз вселитися в ті кімнати, які вказані в рішенні суду, а це – більше 40 приміщень.
Враховуючи, що зараз зима, є загроза, що Ольга може залишитися без води, світла та опалення, адже поки вона доказуватиме неправомірність його дій, може пройти тривалий період. Саме тому, для об'єктивного вирішення цього питання необхідно дочекатися рішення Вищого спеціалізованого суду України.
Зрозуміло, що після всіх загрозливих «обіцянок» та доволі рішучих дій екс - чоловіка, Ольга вирішила звернутись по допомогу до друга її покійного батька, Токаря Ігоря Івановича, директора охоронної фірми. На що останній порадив заключити договір із охоронною агенцією «Галід», що Ольга і зробила.
В подальшому Ольга неодноразово зверталась за консультаціями до Токаря І.І. стосовно питань власної безпеки і охонони готелю.
Того дня, коли сталася кривава перестрілка, Ольга перебувала у готелі «Веста». Близько 12 години вона почула шум та постріли: вибігши з готелю, побачила більше десятка невідомих озброєних чоловіків в масках, які разом з її колишнім чоловіком Дмитром Полонським проникли на подвір'я будинку та почали трощити вікна та двері. Жінка натиснула тривожну кнопку виклику охоронної агенції «Галід». Охоронці, що прибули на місце, намагались підійти до будинку, де перебували невідомі чоловіки, але були відтіснені людьми в масках. Зреш ою, «Галід» припинив спроби вплинути на ситуацію, позаяк мав контракт на охорону лише готелю.
За деякий час на місце прибув і Ігор Токар. Оцінивши ситуацію, Токар пішов на подвір'я будинку, де в той час перебували люди в масках та намагався переконати їх залишити територію. Виникла словесна перепалка, під час якої рейдери застосували проти нього фізичну силу. Токар вирвався з рук нападників і пішов у бік свого автомобіля. В цей момент в нього було здійснено два постріли з вогнепальної зброї, як потім з'ясувалося – з пістолета системи Макарова. Стріляв один з невідомих чоловіків у масках. Свідки подій відразу вик ликали міліцію та швидку. Коли на місце прибула міліція, частина з невідомих озброєних чоловіків покинули місце пригоди, окрім п'ятьох. Саме вони були затримані і доставлені в КПЗ.
В цей час Ігоря Токаря доставили в лікарню де з'ясувалось, що чоловіку дійсно було завдано два вогнепальних поранення. Одна з куль пройшла неподалік серця навиліт, потрапивши потім в руку, роздробивши кістку. Зі слів прокурора Людмили Таран, станом на 26 грудня постраждалого прооперовано, його стан оцінюється, як стабільно тяжкий.
Як виявилось нападниками гула група озброєних чоловіків, котрими керує жінка на ім'я Олена Коваленко, яка раніше дійсно перебувала в лавах «Правого сектора», а тепер активно виконує силові акції замовного характеру, не гребуючи при цьому посилатись на свою колишню організацію.
Сама Ольга Полонська припускає, що головний режисер нападів зі сторони Полонського Д.В. – Заярний С.Г, який неодноразово пропонував Полонському провернути оборудку із створенням на основі кімнат, які здавались в оренду, будинку престарілих, із подальшим присвоєнням житла стареньких, адже вже після розлучення Ольга дізналась, що саме Заярний С.Г. разом з Полонським облаштовують хостел у місті Києві в рівних долях. Ольга вважає, що всі гроші від «Вести» Полонський вкладає саме у цей готель, тому її спроби захистити вл сне майно та позбавити його щоденного прибутку є основними причинами його нападів.
Полонський пояснює використання бійців «Правого сектора» тим, що правоохоронні органи відмовили йому, тож він не мав іншого вибору, як шукати захисту своїх майнових прав в інших структурах, зокрема у «Правого сектору». Полонський запевняє, що бійці, які допомогли йому потрапити на територію будинку на Київський, 22 – це члени «Правого сектору».
Сайт організації "Маєш право знати – Бровари" зазначає, голова Київської обласної організації «Правого сектору» Ігор Мазур спростував приналежність рейдерів Полонського до організації, відразу уточнивши: вказані люди – точно не члени «Правого сектору» Київської області.
Тож, питання, хто понесе відповідальність за вогнепальні поранення Ігоря Токаря, погрози Ользі Полонській, та чому прояви рейдерства зі сторони Дмитра Полонського зводяться нанівець броварською міліцією − залишаються відкритими.
До слова, на момент написання статті жодної офіційної або неофіційної інформації від броварської міліції так і не надійшло. Зате з'явилась інформація на офіційному сайті МВС, в якій йдеться, що під час інциденту було поранено 51 річного охоронця готелю «Веста».
Сьогодні Ользі Полонській боляче розуміти, що, в той час, коли вона сама працювала в готелі, її екс - чоловік готувався до зовсім іншого життя, з грошима без неї та її дочки. І багато запитань, зокрема, куди ділись ті гроші, які заробляла Ольга та її батьки, і хто поверне їй роки праці на чоловіка заради майбутнього блага дітей, так і залишились без відповіді...
ГО «За людей»
29-12-2014
